Владислав Кузьменко

Любить декламувати поезію Тараса Шевченка, співати українські пісні та охоче підтримує вечірні посиденьки — це все про одного з мешканців нашого прихистку.

74-річний Владислав Кузьменко родом з Херсону. Кредо чоловіка — бути на своєму місці, працювати по справедливості та нікого не ображати. Саме так описав свій життєвий шлях Владислав Дмитрович.

Чоловік закінчив Херсонський сільськогосподарський університет за спеціальністю “інженер-гідротехнік”, опісля працював майстром у ПМК-138 «ХерсоВамБуд». Потім була армія та робота на Уралі. Чоловік був рядовим на майорській посаді. Потім повернувся у Херсон, де працював в університеті асистентом, а потім доцентом.

Наступні 25 років пан Владислав був заступником декана будівельного гідромеліоративного факультету, далі деякий час — начальником навчальної частини університету.

До мене добре ставляться. Дівчата, які тут працюють, чудові. Дякую пані Іванні за турботу та увагу до кожного мешканця прихистку. Я відчуваю себе в безпеці, про мене дбають та піклуються. Я щиро вдячний усім, хто причетний до цього прихистку.

У 70 років чоловік звільнився за власним бажанням, бо захворів на коронавірус і важко це переніс.

Разом з дружиною пан Владислав виховав двох дітей. Донька — кандидат наук, закінчила військову кафедру та зараз працює військовим психологом у Херсоні. Син же пішов по лінії матері, закінчив морський коледж та працював та тому судні, що й мати. З початку війни він працює в одній з благодійних організацій рідного міста. На жаль, 10 років тому серце дружини зупинилось, але пан Владислав досі з теплотою та трепетом згадує про неї та дякує за чудових дітей і щасливе сімейне життя.

Коли розпочалась війна, потрапити до прихистку пану Владиславу допомогла голова районної ради. Саме вона привезла його на херсонську автостанцію. Далі чоловік добрався поїздом до Одеси, де його зустріли волонтери та відправили потягом до Івано-Франківська, а звідти — у Войнилів.

У прихистку чоловік є душею компанії, любить побалакати та грати у преферанс. Каже, що ще зі студентських років подобається так проводити час. Пан Владислав дуже вдячний Карітасу за те, що дали дах над головою, адже у рідному Херсоні небезпечно. Досі постійні обстріли і щодня люди борються за своє життя.