Зоя Старенченко

Зоя Старченко неймовірно позитивна та щира жінка. Вона все своє життя прожила у м. Новогродівка Донецької області. З 2014 року чула та бачила наслідки військових дій. А відчула на собі весь жах війни з початком повномасштабного вторгнення. Зараз рідне місто постійно знаходиться під обстрілами, кожного дня продовжують гинути люди та знищуються житлові будинки.

До прихистку пані Зоя потрапила разом з рідним братом, Миколою Гончаровим, якому виповнилося 74 роки. Тікаючи від війни та постійної небезпеки, дві самотні людини знайшли спокій, підтримку та турботу у шелтері с. Войнилів. Зоя Старченко безмежно вдячна за прихисток, можливість мати теплу постіль та гарячий обід. Але коли згадує свій будинок, сльози мимоволі з’являються на очах, адже туга за домівкою стає нестерпною. Особливо в цей час, коли починається підготовка городу до весни.

«Я виросла на землі. Разом з чоловіком, якого вже немає 10 років, побудували наш будинок. Тому, як бачу, що все починає готуватися до весни, плачу. Бо город, сад та виноградники, що залишилися там — це моє життя, і в цей час я вже починала підготовку землі до посадки» — ділиться пані Зоя.

Не дивлячись на те, що повертатися вже немає куди, пані Зоя вірить у щасливе майбутнє та нашу перемогу. А в цьому їй допомагають люди, які поряд.