Валентина Цибульник
м. Мар’їнка, Донецька область
Валентині Цибульник 73 роки. Жінка народилася у селі Олександрівка Донецької області, неподалік від Мар’їнки. Вона описує себе як тиху та спокійну людину. В Прихистку намагається нікому не завдавати клопоту – вважає, що інші мешканці потребують більшої уваги.
Пані Валентина розповідає, що в її житті основним завжди була праця. Свою кар’єру вона розпочала як обліковець у службі соціального забезпечення. Згодом перейшла до мар’їнського міськвиконкому, де працювала головним бухгалтером. Потім багато років присвятила роботі на шахті, де обіймала різні посади.
З дитинства жінка зберегла небагато спогадів. Як і у всіх дітей свого покоління, найбільшою розвагою було гуляти з друзями на вулиці.
В юності мріяла стати вчителькою французької мови, але склалося по-іншому.
«Йду в розпачі й бачу оголошення про бухгалтерські курси, і я вирішила спробувати», — згадує пані Валентина. Згодом колеги помітили її хист до цієї справи і казали, що вона «природжений бухгалтер».
Мар’їнка, де довгий час жила пані Валентина, до війни була затишним містечком Донецької області. Вона з теплотою згадує вулиці, засаджені каштанами, численні квітники та парки. Жінка усвідомлює, що через руйнування, спричинені війною, повернення додому стало неможливим. Село Олександрівка, де народилася пані Валентина, розташоване неподалік — невелике, але мальовниче.
У Прихистку жінці подобається ставлення персоналу, також з мешканцями регулярно займається психолог. Спочатку пані Валентина ходила на заняття без особливого ентузіазму, але зараз вважає їх цікавими.
«На заняттях ми обговорюємо різноманітні теми, займаємося творчістю: робимо аплікації, малюємо. Раніше не мала часу на такі заняття, а тепер із задоволенням беру участь у всіх активностях, адже вони допомагають відволіктись», – каже жінка.
Найбільше щастя для пані Валентини — її дві онучки. Одна навчається на четвертому курсі університету, а інша щойно закінчила школу і мріє стати медиком.
«Я просто хочу, щоб вони були щасливі», – говорить бабуся.
Попри всі випробування долі, жінка зберігає оптимізм.
«Треба жити», — каже вона, і в цих простих словах — життєва філософія сильної українки, яка не здається навіть у найважчі часи.