Тетяна Кирилова

«Коли почалась війна, жити стало дуже важко та страшно, тому як тільки мені подзвонили їхати на захід України, я погодилась»,– згадує Тетяна Кирилова, одна з мешканок Прихистку.

Жінка прибула з м. Новогродівка, що на Донеччині. За свої 68 років має вдосталь сумних спогадів. Все почалось з раннього дитинства. Через те, що у дівчинки були проблеми із зором та слухом, матір не могла впоратись і змушена була віддати її в інтернат. Життя там наклало відбиток на особистість Тетяни: завжди замкнена, недовірлива, на перший погляд непривітна, але водночас дуже ранима.

Дитинство було важким, бракувало родинного тепла та затишку, материнської опіки та любові. Після інтернату Тетяна вступила до швейного училища, а після його закінчення працювала на Новогродівській швейній фабриці. Дівчина була дуже красива, однак через проблеми зі здоров’ям, сімейне життя не складалося.

Уже пізніше у неї з’явився чоловік і Тетяна відчувала себе щасливою дружиною. У чоловіка був син, то вона прикипіла до нього всією душею, адже своїх дітей не мала. Будучи у Прихистку, жінка часто згадувала пасинка, телефонувала до нього та переживала, особливо коли місто, в якому він проживав, взяли в окупацію.

З рідних у пані Тетяни є ще сестра. У далекому минулому вона вийшла заміж і залишилась жити в Росії. Коли почалась війна, сестрам стало дуже боляче і важко від того, що вони по різні сторони фронту. Пані Тетяна часто згадує свою сестру та мріє про зустріч з нею.

«Коли ми їхали у Прихисток, нас запевняли, що тут все гарно і що нас тут чекають і допоможуть. Так і сталось: зустріли щирі та добрі дівчата, які щодня дбають про нас та піклуються як про рідних. Ми тут святкували Святий Вечір, Різдво, Великодні свята. Тут ми радіємо та сумуємо, плануємо та мріємо. І все це завдяки цьому чудовому колективу, – розповідає пані Тетяна, – Я тут пройшла різні обстеження, мені поміняли слуховий апарат, я постійно отримувала консультації сімейного лікаря та інших лікарів, яких я потребувала по стану здоров’я. Карітас організував мені обстеження в Обласній клінічній лікарні та в Клініці святого Луки. Хоча проблеми зі здоров’ям з мого дитинства вирішити нереально, однак я вдячна всім, хто мені хотів в цьому допомогти».