Станіслав та Світлана Лучко

Це могла б бути просто чудова історія кохання, якби не війна.

Станіслав та Світлана Лучко вже 24 роки разом. Для кожного це вже другий шлюб. І обоє в один голос кажуть, що нарешті щасливі.

Подружжя Лучко з м. Покровськ Донецької області. Станіслав – шахтар, Світлана – бухгалтер. Познайомилися у місцевій церкві.

«Нам тоді було по 45 років. Я вже довго була самотня. І навіть й уявити не могла, що щось подібне зі мною може трапитися, – розповідає Світлана. – Я довго боролася з новим почуттям. Але любов перемогла».

Тут ми отримали спокій. Під обстрілами неможливо жити. Ми спали в коридорі. Мене постійно охоплювала паніка, коли чула вибухи. У Прихистку ми знайшли затишок та підтримку. А наша Іванна Дмитрівна та всі працівники – це просто золоті люди. Я їх так люблю. Ми як сюди приїхали, зразу відчули тут любов».

Станіслав добре пам’ятає, як вперше побачив Світлану. Каже, зразу відчув – це вона. Та спершу дорослі люди обмінювалися лише поглядами. Хвилювалися, що скажуть люди і настоятель храму. Однак, всі лише зраділи за пару, як дізналися. Згодом Світлана та Станіслав повінчалися.

Подружжя полюбляє проводити час разом: читають релігійну літературу, слухають духовні пісні. Гуляють, Світлана збирає польові квіти. Також часто подружжя разом з усіма мешканцями Прихистку збираються вечорами та співають українські пісні, а Станіслав акомпанує на гітарі.

Світлана вважає своїм покликанням служити Богу, чоловік її у всьому підтримує.

За характером подружжя зовсім не схожі.

«Світлана – дуже активна, їй постійно треба кудись йти, – розповідає Станіслав, – а я спокійніший, мені і вдома добре. Отак і доповнюємо один одного».

А запорукою їхнього міцного шлюбу вважають віру в Бога. Подружжя впевнене, що з вірою все дається легше. Дякують Богу й за те, що опинилися тут, на Франківщині.