Роза Гришан

Роза Гришан дуже відкрита та чуйна жінка. Розповідаючи свою історію, мимоволі витирає сльози й затихає, коли біль від спогадів стає нестерпною.

Пані Роза все своє життя прожила у м. Херсон. З початком війни вона пережила 9 місяців окупації. Під обстрілами допомагала розносити воду та гарячий хліб від волонтерів іншим жителям. А з початком безперервних ударів ворога, задля власної безпеки була вимушена жити в погребі. До хати підіймалася лише о 5 годині ранку, тільки щоб приготувати поїсти.

Декілька разів у подвір’я та на город Рози Дмитрівни влучали уламки від ракет. На щастя, тоді будинок уцілів, хоч залишився без віконта дверей. А ось після підриву Каховської ГЕС, врятувати майно не вдалося. Адже вода швидко піднялася до 6 метрів. Єдине, про що пані Роза хвилювалася зі збільшенням рівня води, це як врятувати курей. Тож до того, як військові почали забирати людей у безпечне місце, вона вже встигла підняти на горище усю свійську птицю. Але, на жаль, із 40 курей, вижили лише 8. І котик, якого зараз годують сусіди. Що ж до самого будинку, він, на жаль, не вцілів. Після того, як зійшла вода, в житлову будівлю влучила ракета.

Потрапила до прихистку Роза Гришан схудлою та у стресовому стані. Деякий час ще реагувала на різноманітний шум та не могла спокійно спати.

Зараз пані Роза спокійна, усміхнена, повна надії та віри у щасливе майбутнє. У вільний час вона малює гарні картини, які прикрашають стіни прихистку. А ще — в’яже шкарпетки для демобілізованих військових, які волонтери передають до лікарень.

«Безмежно вдячна усім працівникам прихистку за людяність, безперервну допомогу та підтримку. За те, що своїми люблячими серцями змогли повернути надію, віру у добрих людей та мирне майбутнє».