Раїса Довгаль

Раїса Довгаль з м. Покровськ Донецької області. Жінці 86 років.

Вона – викладачка української та російської мов. Працювала в педінституті. Готувала абітурієнтів до вступу. Була інспектором навчальних закладів у місті. Жінка дуже любила свою роботу. Працювала до 65 років, а загалом має 47 років трудового стажу.

«Я дуже любила дітей, студентів. Усім завжди допомагала. Я ні разу ні на кого не підвищила голос. І діти мені відповідали взаємністю», – розповідає пані Раїса.

До речі, українську мову в інституті почала вивчати за власним бажанням, додатково.

Я дуже вдячна усім працівникам за те, що з їхньою допомогою я одужала та повернулась до нашого Прихистку. Тут на мене чекав чистий одяг, застелене ліжко та теплі посмішки дівчат, що особливо помічні у теперішній час.

І своє дитинство жінка згадує з теплом. Її батьки родом з Полтави. Дуже хазяйновиті були, пригадує пані Раїса. Вдома розмовляли українською, тому солов’їну маленька Рая чула з дитинства. Жінка вдячна батькам за виховання та гарне ставлення.

«Мама з татом завжди відносилися до мене з любов’ю, м’яко розмовляли і я таке ставлення до дітей взяла собі за основу», – каже пані Раїса.

Кредо по життю у жінки: любити людей та допомагати усім, хто просить.

У Франківську вона трохи більше місяця, приїхали сюди у серпні. До останнього не наважувалась виїжджати. Тужить за рідним містом, але радіє, що зараз у безпеці.

«Я налаштувалася не виїжджати. Я вірила, що мені вдасться врятуватися, але ворог руйнує все навколо кожного дня – лікарні без вікон, без дверей, лікарів не залишилося, на дітей було боляче дивитися – очі перелякані. Я випадково дізналась про Прихисток і вирішила їхати», – каже жінка.

Приїхавши на Прикарпаття, жінка вперше за час війни відвідала сімейного лікаря, уклала з ним декларацію, але лише почавши обстеження, захворіла, мабуть при переїзді інфікувалась. Пані Раїса дуже погано себе почувала, ліки та тепле пиття не допомагали, тому її довелося «швидкою» госпіталізувати у калуську лікарню. У жінки була пневмонія.