Прасковія Халява

Життя 89-річної Прасковії Халяви сповнене випробувань, однак жінка ніколи не втрачала віри у свої сили, залишалась сміливою та доброю до людей навколо. 

Більшу частину життя пані Прасковія провела у Покровську, що на Донеччині. Дівчинка була змушена подорослішати швидше за однолітків. Коли їй було 10 років помер батько, а у 14 — мати. Закінчивши 7 років навчання у школі, її під опіку взяла старша сестра, яка завжди підтримувала, оберігала та допомагала ставати на ноги.  

У 15 років дівчинку взяли на першу роботу — секретарем-машиністом. Протягом 42-х років праці жінка постійно розвивалася, навчалася та з часом обіймала нові посади. 

Разом з чоловіком Прасковія Семенівна виховала доньку, однак підступна онкологія забрала її життя, а ще через кілька років трагічно загинув зять. Рідних у 

старенької — немає, а єдиний онук будує своє життя у Києві, йому скоро виповниться 21. Жінка з любов’ю розповідає про нього, часто телефонує, щоб дізнатися про його справи чи дати поради. 

У 2014 році обстріли вперше змусили пані Прасковію задуматися про небезпеку. У 2022-му ситуація погіршилася. Життя під постійними вибухами, без електроенергії та води було неможливим. Тоді вона й наважилася покинути домівку.  

Вже понад рік Прихисток є для жінки новим домом. Тут вона знайшла те, чого так бракувало в останні роки — спокій, захист і людське тепло. 

«У Прихистку мені дуже добре, люди тут добрі та чуйні. Усе, що потрібно, є, — і тепло, і їжа, і просто гарне слово. Я тут у безпеці, а це найголовніше», — розповідає жінка. 

Прасковія Семенівна вірить у перемогу України та мріє про мир. Її слова:

«Хочу, щоб війна закінчилася якнайшвидше» —  це крик душі, який відгукується в серцях багатьох.