Ніна Карпухіна

Ніна Карпухіна родом з Донеччини, з м. Костянтинівка. Їй 70 років. Виросла у робітничій родині, з раннього дитинства звикла до праці. Саме важка праця та різні труднощі сформували її характер – сильну, мужню жінку, яка завжди стояла на своїх ногах.

Після закінчення професійного училища Ніна Василівна пішла працювати кранівницею. Це була дуже важка та небезпечна робота, але вона не боялася. Своєю працею на будівництві жінка заслужила повагу, хоча постійна фізична напруга через низько опущену голову на будівельному майданчику, зрештою, дала про себе знати — проблеми зі здоров’ям стали неминучими. Та навіть попри хвороби, пані Ніна продовжувала працювати, поки не пішла на пенсію. Для неї, як для людини, яка звикла працювати все своє життя, це був важкий період. 

Чоловік пані Ніни пішов із життя ще 15 років тому. У жінки є син, йому 50. Він залишився у Костянтинівці. Вона також спочатку не наважувалась покидати рідне місто, хоча обстріли ставали частішими. Та коли ситуація на Донеччині різко погіршилася, жінка вирішила виїхати до Черкаської області. Потім було Рівне. І вже третій пункт призначення – Івано-Франківщина. Тут вона опинилася у Прихистку. Пані Ніна не очікувала, що у такий важкий час, як війна, можна створити таке людяне середовище. 

«Якби не війна, то подумала б, що на курорті. Це чудо!», – ділиться жінка. 

Вона не припиняє вірити в перемогу України і дуже сумує за сином, який залишився вдома, в Костянтинівці. Пані Ніна постійно з ним на зв’язку. Будинок їхній цілий і це для неї велика втіха, адже є куди повернутись.