Ніна Івченко 

«Вона – серце нашої родини. Справедлива, чесна, розумна, любляча мама та бабуся»,– з теплотою розповідає про Ніну Івченко її донька Алла.

Ніні Іванівні 80 років. Жінка народилась у багатодітній сім’ї в с. Гришине, що на Донеччині. Вона була найменшою з шістьох дітей. У ті важкі післявоєнні роки жилося непросто. Не вистачало їжі та одягу, тому молодші часто доношували речі старших. З раннього віку вона звикла до тяжкої праці. 

Як тільки виповнилося 18 років, пішла працювати на ферму. Іншого вибору не було, треба було заробляти на їжу.

У 1965 році жінка вийшла заміж і переїхала в с. Сергіївка, де також доїла корів, а потім доглядала телят. Колектив її дуже поважав. Її ім’я красувалося на дошці пошани – як знак визнання її праці та наполегливості. 

Жінка народила доньку та сина. Зараз Ніна Іванівна вже має двох онуків і одну маленьку правнучку. 

Після втрати чоловіка, здоров’я жінки похитнулося, а згодом лікарі діагностували цукровий діабет. Важку фізичну працю довелося залишити, але вона не могла сидіти без діла: доглядала за господарством, вирощувала овочі та квіти. А ще допомагала тим, хто цього потребував. Дбала не тільки про себе, а й про інших.

Донька пригадує, що мати ніколи не дозволяла собі відпочинку, навіть нікуди не виїжджала. Це, мабуть, вплинуло на здоров’я і згодом стався інсульт. Діти довго доглядали її, допомагали відновлюватися, і їй стало трішки краще.

Коли почалася війна, сім’я не вагаючись вирішила покинути рідну домівку, щоб уберегти жінку від стресу і небезпеки. Сьогодні Ніна Іванівна проживає у Прихистку, де їй надають необхідний догляд. Вона знайшла тут спокій, нових друзів і відчуває тепло людської доброти. Сім’я жінки щиро вдячна всім працівникам за турботу і підтримку.

«Моїй мамі тут дуже подобається! Вдячна всім працівникам Прихистку за гарний догляд і ставлення до літніх людей»,– дякує донька Ніни Івченко.