Людмила Панська

«Приїхавши у прихисток, я вперше спала цілу ніч і не вірила, що можна спати без сигналу тривоги і не зриватись серед ночі та нікуди не тікати», – згадує Людмила Панська.

67-річна пані Людмила – мати синів-захисників України. Вона завжди з ними на зв’язку, в постійному очікуванні повідомлення: «Мам, усе добре! Люблю!».

Багато років свого життя жінка присвятила медицині, працюючи в палаті інтенсивної терапії в Очакові. Навіть у Прихистку вона завжди була поруч, коли хтось потребував допомоги – разом з працівниками підтримувала літніх людей під час вірусних епідемій. 

Однак медицина – не єдина її сильна сторона. Пані Людмила вправна господиня, а її випічка підкорювала серця всіх мешканців Прихистку. Торти, тістечка, домашні смаколики – усе це не залишало нікого байдужим.

У березні 2024 року жінка покинула Прихисток. Вона вирушила до знайомих, щоб доглядати за їхньою важкохворою родичкою.

Навіть після від’їзду пані Людмилу тут згадують із теплом. Завжди усміхнена та привітна, інколи мовчазна й замислена, вона жила в молитві за найдорожчих – своїх синів, за всіх захисників і за Україну. Її щира віра в перемогу залишила відбиток у серцях тих, хто хоча б раз мав нагоду з нею поспілкуватися.