Людмила Кринична

Людмила Кринична проживала у с. Ромашкове, що у Херсонській області. До повномасштабного вторгнення мала свій будинок, господарство та город.

Під час бойових дій активно допомагала військовим та готувала їжу. Найбільше, на що чекали наші солдати, це на смачні пироги, ватрушки та голубці. Людмила Кринична дзвонила військовим, вони привозили контейнери для їжі та забирали з собою свіжі та щойно приготовані страви. У руках пані Людмили тісто оживає. І щоб це не було, чи пиріжки з картоплею на пательні, чи пироги з вишнею в духовці, чи смачні ватрушки, перетерті корицею з цукром. Хто хоч раз спробував страви пані Людмили — запам’ятають цей смак на все життя.

Дуже приємні та добрі люди тут. Я щаслива й всім задоволена. Зараз у мене все добре. Тільки душа не на місці. Я сподіваюся, як тільки закінчиться війна, я зможу повернутися у рідні стіни, якщо там ще щось залишиться…

Коли почали активно обстрілювати село, жінка намагалася ховатися в будинку. Маючи проблеми зі здоров’ям, пані Людмила важко ходить. Тому навіть спуститися в погріб не в змозі. Тож сподівалася лише на Божу опіку.

Замислитись про власну безпеку змусила ракета, яка потрапила до сусідської хати й вщент зруйнувала її. Тож добрі люди купили квиток на потяг та зателефонували до Прихистку у с. Войнилів. У пані Людмили була всього година до потягу, щоб зібратися та прибути на залізничний вокзал. Тому в чому була, так й поїхала. І все, що було надбано роками, залишилося там. З собою — тільки документи та невелика сумка в руках. На залізничному вокзалі Івано- Франківська її зустріли працівники Прихистку та відвезли до с. Войнилів.

Людмила Олександрівна з великою вдячністю говорить про працівників Прихистку та радіє можливості пожити в безпеці, але серце тужить за рідним домом. І невідомо, чи буде куди повернутися Людмилі Криничній, адже постійні обстріли щодня руйнують будинки та забирають людські життя.

На жаль, наприкінці квітня стан жінки погіршився. Пані Людмилу з повторним інсультом госпіталізували до Центральної районної лікарні. Як тільки її стан покращився, її забрали до себе рідні.