Лідія Моряковська

Лідії Моряковській – 93 роки. Вона – найстарша мешканка прихистку. І вона одна з перших, хто ще у листопаді 2023 приїхали на Івано-Франківщину з м. Новогродівка Донецької області.

«Так прикро, що така старенька людина змушена була на схилі літ втікати від тих, кого вважала все життя братнім народом, – із смутком розповідає працівниця прихистку Надія Наконечна. – Коли я вперше її побачила, мені її стало дуже шкода, вона нагадала мені мою покійну матір – маленька зростом, розгублена в чужому помешканні, дезорієнтована в часі. Війна не вибирає і калічить долі, як невинних ні в чому дітей та жінок, так і немічних та хворих».

Далека дорога стала викликом для старенької жінки. Через тиждень після приїзду стан її різко погіршився, піднялась температура, вона ослабла, відмовлялась від їжі і злягла. Працівники Прихистку за направленням сімейного лікаря госпіталізували бабусю до лікарні, де лікарі боролись за її життя. На жаль, такі госпіталізації були неодноразові, адже вік, недоїдання та виснаження в перший рік війни до моменту переїзду негативно позначились на здоров’ї пані Лідії. Та завдяки ретельному догляду соціальних працівників бабуся щоразу давала відсіч своїм недугам.

Пані Лідія має рідних, які проживають в росії, та, на жаль, жодного разу ніхто з них навіть не поцікавився, як вона себе почуває, чи жива ще взагалі. Єдина людина, якій була небайдужа доля жінки – це соціальна працівниця, яка її відвідувала в Новогродівці ще до війни. 

У Прихистку усі з великою повагою ставляться до пані Лідії, називають її бабусею, а вона щоразу ввічливо всім дякує за чуйність та терпеливість, за допомогу та підтримку. Щоправда, бувають моменти, коли  вона навіть не розуміє, де вона знаходиться, і завжди запитує, коли їй час повертатись додому, просить не забути її домашню адресу. 

Ця туга за рідною домівкою та мрія про повернення додому живе в душі кожного мешканця прихистку. І сумні очі пані Лідії тому підтвердження.