Катерина Паніна

«Багато кому гірше, тому я себе ніколи не шкодую».

Катерині Паніній 73. Жінці дуже важко пересуватися. Але її оптимізму можна позаздрити.

Пані Катерина евакуювалася з с. Калинове, що у Покровському районі на Донеччині. А народилася жінка у Львівській області у с. Боберка. Сім’я дівчинки виїхала на Донеччину у 1957 році, коли маленькій Каті було 6. 

«Я завжди хотіла повернутися у своє село. Але так і не вийшло. І вже не знати, чи буду там. Вже нема, до кого їхати», – каже жінка.   

Пані Катерина з дитинства дуже любить природу. Вона маленькою тікала з дитячого садка і йшла у балку, бо там ставок і квіти. Сідала і милувалася красою. 

Любов до природи поєднувалася з мужністю та сміливістю.

“Я завжди була бойова за характером, мала 5 братів і одну сестру, – розповідає пані Катерина. – Я їм була за маму, заступалася навіть за братів, хоча вони старші були”. 

Ноги почали турбувати ще у 1993 році. Причина – ревматоїдний поліартрит. Але спершу поставили неправильний діагноз, тому час на ефективне лікування був втрачений. А зараз вже лікування не допоможе, лише операція. Вже тут у Івано-Франківську жінка оформляє групу інвалідності.

Пані Катерина живе за принципом: все треба робити з любов’ю. 

«Жити треба в любові. Не обманювати. Якщо вчинив недобре, знайди сили вибачитись, – каже жінка. –  І я завжди за справедливість, але її так бракує в наш час».