Катерина Нестеренко

Катерині Нестеренко 75 років, родом з села Велетенське Херсонської області. Все життя жінка пропрацювала медичною сестрою в гастроентерологічному відділенні районної лікарні. Чоловік пішов з життя 18 років тому, тож пані Катерина займалась господарством сама.

«24 лютого прокинулася від вибухів, а потім побачила вертольоти. 68 ворожих вертольотів… Вони летіли так низько, що можна було розгледіти їх до деталей. Я пам’ятаю цей страшний день, наче це було вчора…», — згадує пані Катерина.

З початком повномасштабного вторгнення, її життя докорінно змінилося. Майже весь час пані Катерина вимушена була жити у підвалі. Тільки коли надворі все стихало, вона виходила з укриття та намагалася швиденько навести лад на городі, приготувати їсти чи прибрати в хаті після наслідків обстрілів. Адже вікна та двері не витримували вибухової хвилі.

Від постійного стресу та хвилювання здоров’я жінки погіршилося. Хоч вона і до війни мала проблеми зі щитовидною залозою, та як результат — деформація суглобів, проблеми з ногами та хребтом. Але з початком обстрілів, які безперервно відбуваються й досі як вдень, так і вночі, додалися ще проблеми зі сном та надмірною тривожністю. Завдяки допомозі волонтерів, в передінсультному стані, жінку вдалося вивезти та відправити до Прихистку у с. Войнилів.

«Маю проблеми з ногами. Тож я була така щаслива, що мене приїхали зустріти біля потяга, привезли сюди та поселили. Я не очікувала такої постійної турботи та допомоги. Я дуже задоволена і дуже вдячна!», — ділиться жителька Прихистку.

Що чекає завтра — пані Катерина не знає. Вона мріє побачити знову рідне село, до болі знайомі краєвиди. Поратися на своєму городі, але вже під мирним небом. І щиро вірить, що завдяки підтримці один одного, ми зможемо подолати всі негаразди та повернутися до життя, яке поки що залишається тільки в мріях та спогадах.