Катерина Кописова
м. Херсон
Війна змусила 76-річну Катерину Кописову покинути рідний Херсон через ворожий підрив Каховської ГЕС, який затопив її домівку. Ось уже понад рік жінка проживає у Прихистку та дякує за затишок і підтримку працівників Карітасу.
Життя Катерини Олександрівни завжди було сповнене руху: робота, спорт, книги, мандрівки. Жінка працювала продавчинею, а згодом — на взуттєвій фабриці. Але її справжньою пристрастю завжди було плавання. Ще в першому класі вона записалася до секції й не покидала басейн аж до 25 років.
«Це був час, коли плавання було популярним — на тренування ходив майже весь двір», — усміхається жінка.
Вона з теплом згадує поїздки на змагання в різні міста України, особливо в Одесу. Вода була її стихією, її віддушиною.
Любов до читання теж залишилася з нею з юності. У рідному домі в Херсоні жінка мала навіть власну невеличку бібліотеку. Зараз, після всього пережитого, книги – її порятунок.
Коли ворог підірвав Каховську ГЕС, життя пані Катерини розкололося на «до» і «після». Вода накрила рідне подвір’я, зруйнувавши все. Від шоку та переживань її серце не витримало — потрапила до лікарні. А коли стало трохи легше, волонтери евакуювали на Івано-Франківщину.
У прихистку Катерина Олександрівна з грудня 2023 року. Тут вона нарешті відчула спокій. У вільний час читає, дивиться телевізор, а в гарну погоду виходить на вулицю з коштурем та насолоджується свіжим повітрям.
«Мені тут подобається. Прийняли мене, як рідну, і дали можливість почувати себе як вдома. Це для мене цінно», — говорить жінка.