Борис Тіщенко 

Борису Тіщенку 76 років. Він багато сміється та охоче розповідає про своє життя.

Чоловік родом із Херсона. Його мати була медпрацівницею, а батько – військовим пілотом. Пан Борис розповідає, що все його дитинство пройшло в різних містах. Де служив батько – туди й переїжджала вся сім’я: Борис, його молодша сестра та матір.

Проте переїжджав чоловік і в дорослому віці. За 76 років встиг попрацювати на різних посадах у багатьох містах.

Переноситься подумки у дитинство. Посміхається. Пригадує, як у дитинстві їх з сестрою відправили до бабусі. Одного разу, коли збирали в лісі гриби, побачили зраненого собаку. Пан Борис, недовго думаючи, приніс з дому зеленку й обробив поранену лапу. Згодом вони з друзями віднесли тварину до звіринця. 

«Уже там з’ясувалося, що то була ніяка не собака, а справжній вовк!» – сміється чоловік.

З теплотою згадує про свою дружину. Розповідає, як вони познайомились у день його народження, 1 травня. 

«Померла вона рано. Рак», – говорить чоловік.

Пан Борис каже, що спочатку з Херсона потрапив до Одеси. Вже згодом його направили у селище Войнилів Калуського району, де й розташований Прихисток. 

На запитання, що найбільше подобається в Прихистку, Борис Тіщенко відповідає коротко: «Тут тихо».